Диско

Перші проблиски диско з'являються в 60-тих роках у Франції разом з відкриттям перших дискотек. В середині 70-х рр. на основі музичних напрямків соул і фанк створюється напрям поп-музики диско (disco). Мелодійно диско підходить до однієї з гілок соулу, а ритмічно – до фанку.

Для танцю диско характерні певні па: вони можуть бути досить одноманітними, які повторюються в різний проміжок часу, танцювати може будь-хто; а можуть бути досить складними для координації, і ритмічного виконання, вимагають певної професійної підготовки. В цьому танці немає жорстких правил та обмежень у застосуванні хореографічної лексики, і щодо виконання, це різноманітні повороти, скачки, кидки ногами, піруети, ковзання, переступання, пружинисті згинання колін, швидка зміна напрямку виконання рухів. Велике значення має робота рук, корпус під час танцю не залишається статичним, виконуються нахили, хвилеподібні рухи.

Зараз все частіше проводяться конкурси з диско, тому танець набуває великої популярності. На даний час конкурси проводяться в номінаціях – диско соло; диско дует; диско мала група (до 7 чоловік виконавців); диско формейшин (більше 8 чоловік виконавців); диско шоу; диско вільний стиль (фрістайл з елементами акробатики та гімнастики). При проведенні конкурсу існують певні правила: музика організаторів конкурсу (крім танцювальних композицій, шоу програм), темп 33-35 тактів на хвилину, 132-140 сильних ударів; регламент виконання програми в часі; відбіркові та фінальні тури; розміри танцювальної площадки; чіткий розділ за віковими групами, та рівнем підготовки виконавців; обмеження в дозволених та не дозволених танцювальних елементах; нагородження переможців конкурсу.